Консультація для батьків «Тривожна дитина»

 

Консультація для батьків

«Тривожна дитина»

 

Тривожних дітей чимало, і працювати з ними не легше, а навіть важче, ніж з іншими категоріями „проблемних” дітей. Тому що і гіперактивні, і агресивні діти завжди на виду, як на долоні, а тривожні намагаються тримати свої проблеми при собі. Їх вирізняє надмірний неспокій, причому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти відчувають себе безпомічними, побоюються грати у нові ігри, братися за нові види діяльності. У них високі вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їхньої самооцінки низький. Такі діти думають, що вони у всьому гірші від інших. Тривожні діти потребують заохочення, схвалення дорослих.

 

Як виявити тривожну дитину ?

Ознаки, за якими можна визначити тривожність дитини:

·       постійний неспокій;

·       труднощі у концентрації уваги, іноді неможливість зосередитися на чомусь;

·       м’язове напруження, скажімо, на обличчі, шиї тощо;

·       порушення сну.

Можна припустити, що дитина тривожна, якщо б одна із цих ознак проявляється у її поведінці. За такою дитиною слід поспостерігати, щоб виявити рівень її тривожності.

 

Правила роботи з тривожними дітьми

Більшість учених вважає, що у дошкільному віці одна з основних причин виникнення тривожності полягає у порушенні дитячо-батьківських стосунків. Саме тому корекційну роботу з тривожними дітьми необхідно починати із налагодження таких стосунків. Батькам слід рекомендувати бути дуже уважними до дитини і дотримуватися таких правил:

·       уникайте змагань і будь-яких видів робіт, які потребують від дитини швидких дій;

·       не порівнюйте дитину з іншими;

·       частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію;

·       сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що;

·       частіше звертайтеся до дитини на ім’я;

·       демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте прикладом дитині у всьому;

·       ураховуйте можливості дитини, не вимагайте від неї того, чого вона не може виконати. Якщо дитині щось дається складно – допоможіть їй і підтримайте її, а при досягненні найменшого успіху не забудьте похвалити;

·       постійно зміцнюйте у дитини впевненість у собі, у своїх силах і можливостях;

·       будьте послідовними у вихованні дитини – не забороняйте їй без жодних причин того, що ви дозволяли раніше;

·       намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень;

·       уникайте покарань наскільки це можливо;

·       не принижуйте дитину, караючи її;

·       спілкуючись із дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для неї людей – мами, тата, вихователя, друзів. Скажімо, не можна говорити дитині: „Багато ваші вихователі розуміють!”, „Бабусю ліпше не слухати!” тощо;

·       довіряйте дитині, будьте з нею чесними і щирими, приймайте її такою, якою вона є.

Якщо батьки не задоволені поведінкою і успіхами своєї дитини, це не привід, щоб відмовити їй у любові і підтримці. Якщо дитина житиме в атмосфері тепла і довіри, проявляться всі її численні таланти.